Політика євроінтеграції як базовий компонент національної безпеки України. : Дис... канд. наук: 23.00.04 - 2009.
Авакян Тігран Ашотович. Політика євроінтеграції як базовий компонент національної безпеки України. : Дис... канд. наук: 23.00.04 - 2009.
Введение к работе:
Актуальність дослідження, проведеного у дисертації, обумовлена викликами, з якими довелося зіткнутися молодій українській державі на початку третього тисячоліття. Ці виклики пов'язані із трансформаціями системи міжнародних відносин, необхідністю інтегруватися у міждержавні об’єднання, проведенням реформування політичних, економічних, соціальних інститутів, зокрема обумовленого участю України в інтеграційних процесах. Ці виклики істотним чином позначаються на рівні забезпечення національної безпеки. Не дивлячись на те, що стратегічний курс України на євроінтеграцію зрештою позитивно позначиться на рівні її національної безпеки, положенні України у світі на деяких етапах євроінтеграційного процесу можливе виникнення проблем та кризових ситуацій, зниження національної безпеки.
Сучасну Україну справедливо вважають транзитивною державою. Реформування політичних, економічних, соціальних інститутів у нашій країні є нагальною потребою. Особливо актуальні трансформації, пов'язані головними тенденціями у системі міжнародних відносин, із здійсненням процесу євроінтеграції. Проте видно, що трансформація системи у процесі її здійснення знижує рівень стійкості системи. Стосовно держави це означає послаблення національної безпеки, виникнення нових загроз. Тому в умовах здійснення реформ, спрямованих на виконання вимог, що виставляються до України як до держави, яка прагне досягти членства в Європейському союзі, особливої актуальності набуває дослідження механізмів, здатних забезпечити необхідний рівень національної безпеки України в умовах здійснення політики євроінтеграції.
Процес становлення української держави, зміцнення її положення у системі міжнародних відносин часто супроводжується різноманітними кризами, які нерідко серйозно позначаються на рівні забезпечення національної безпеки. Але, як відомо, криза не є чимось, що призводить до розпаду системи. Кризи нерідко оголяють ті або інші недоліки розвитку та роблять можливим їх виправлення. Аналіз причин кризи, вивчення шляхів її протікання дає можливість застосування технологічного підходу до управління політичними, соціально-економічними, соціокультурними процесами. Проте криза, якщо не займатися аналізом її причин, пошуком шляхів її вирішення, реалізацією заходів, направлених на подолання кризових явищ, може призвести до руйнування системи. Тому, очевидно, що існуючі кризи у політичній, соціальній, економічній галузях вимагають реалізації у нашій країні комплексних заходів, які повинні забезпечити внутрішню і зовнішню безпеку держави.
Все це обумовлює необхідність активного впровадження у систему національної безпеки України соціально-технологічного її забезпечення. Відомо, що за допомогою тих або інших соціальних технологій можна запобігати й вирішувати соціальні конфлікти, оптимізувати політичні та соціально-економічні процеси, знижувати рівень соціальної напруженості, ухвалювати оптимальні й ефективні управлінські рішення, перешкоджати негативним тенденціям розвитку та стимулювати позитивні. Успішне і технологічно ефективне управління державою є запорукою її успіху на міжнародній арені, заняття гідного місця в актуальних міжнародних процесах. Таким чином, вирішення проблеми забезпечення національної безпеки в умовах проведення політики євроінтеграції, мінімізації можливих негативних наслідків багато у чому лежить у площині відповідним чином спрямованій на реалізацію соціальних технологій. Що обумовлює необхідність вивчення можливостей їх впровадження, напрямів реалізації та зв'язку з національною безпекою України.
Ступінь наукової розробки проблеми.
Проблеми забезпечення національної безпеки, у тому числі й у контексті міжнародних відносин та реалізації інтеграційних процесів у сучасному світі представлені у роботах таких західних дослідників як З.Бжезінського, В.Бузана, А.Волферса, А.Картера, Д.Кауффмана, Г.Моргентау, Ч.Мура, К.Ноора, П.Хата, та ін. Серед досліджень українських учених треба зазначити роботи А.Бєлова, В.Беха, В.Богдановича, О.Бодрука, В.Вагапова, О. Габрієляна, В.Горбуліна, О.Гончаренка, О.Даніляна, А.Дзьобаня, А. Качинського, В.Кременя, В.Ліпкана, Е.Лісицина, П. Лісовського, О.Літвіненка, О.Маначинського, О.Палія, Б.Парахонського, С.Пірожкова, Г.Ситника, С.Федуняка, М.Хилько, І.Храбана, С.Юрченко.
Вивченню процесів євроінтеграції, проблемам інтеграції України та інших пострадянських держав, у європейські структури присвячені дослідження західних політологів Ж.Атталі, Д.Ачесона, Д.Гегена, Г.Киссинджера, М.Майєра, Дж.Маршалла, Д.Сиджанськи, А.Сміта, А.Томпсона, В.Фрідмана, Х.Хасфорда, Т.Еріксена, українських учених О.Артамонової, М.Баймуратова, А.Делінського, І.Ілько, Р.Калітчика, О.Ковальової, В.Копійки, О.Палія, О.Полторацького, І.Студенникова, С.Федуняка, І.Храбана.
У сучасному українському і російському суспільствознавстві проблеми соціальних та політичних технологій досліджували В.Бебик, М.Бірюкова, Д.Видрін, В.Воронкова, К.Гаджиєв, В.Дудченко, В.Демченко, Л.Дятченко, В.Євстаф’єв, В. Іванов, Ф.Кирилюк, В.Князєв, О.Максимов, Е.Малкін, В. Матвієнко, І.Молодих, В.Патрушев, В.Подшивалкіна, А.Пойченко, В.Полторак, Г.Почепцов, Ю.Сурмін, Е.Сучков, О.Токовенко, Н.Туленков, В.Якунін та ін.
Серед зарубіжних дослідників, які внесли вагомий внесок до розробки теорії соціальних та політичних технологій необхідно передусім назвати Х.Арендт, Р.Арона, П.Бергера, П.Бурд’є, С.Лема, Н.Лумана, М.Маркова, К.Поппера, М.Стефанова, Ю.Хабермаса, Ф.Хайєка, Ж.Еллюля тощо.
Таким чином, проблему забезпечення національної безпеки України, здійснення процесів євроінтеграції, застосування соціальних технологій досить широко представлено у науковій літературі. Проте необхідно визнати, що органічне об'єднання даної проблематики, що має прикладну спрямованість, залишається мало вивченим як у вітчизняній, так і зарубіжній політичній науці. Не дослідженими залишаються й можливості об'єднання теорії міжнародних відносин із дослідженнями у галузі політичних та соціальних технологій.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано на кафедрі політичних наук і соціології Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського відповідно до комплексної теми кафедри політичних наук і соціології Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського «Регіональна політика: проблеми соціального капіталу» номер державної реєстрації № 0106U008460
Мета і завдання дослідження.
Метою даної дисертаційної роботи є дослідження проблем і загроз національної безпеки України, що виникають у процесі євроінтеграції та можливостей застосування соціальних технологій для мінімізації даних погроз.
Для досягнення даної мети у процесі дослідження вирішувалися наступні завдання:
дослідити сутність феномену національної безпеки, співвідношення національної та міжнародної безпеки у сучасному світі;
розкрити системну організацію політики забезпечення національної безпеки у сучасній Україні;
вивчити процес євроінтеграції в історичній перспективі та її сучасному стані;
проаналізувати співвідношення забезпечення національної безпеки та євроінтеграції;
показати проблеми національної безпеки України при здійсненні процесу євроінтеграції;
розкрити роль соціальних технологій у забезпеченні національної безпеки та можливості їх застосування для більш успішної євроінтеграції України;
розробити напрями соціально-технологічного забезпечення національної безпеки України з урахуванням впливу євроінтеграційних процесів;
запропонувати конкретні соціальні технології, направлені на мінімізацію негативних наслідків євроінтеграції для національної безпеки України.
Об'єктом дослідження є національна безпека України у процесі євроінтеграції.
Предметом дослідження – соціально-технологічне забезпечення національної безпеки України в умовах реалізації політики євроінтеграції.
Методи дослідження.
Вивчення багатогранних аспектів національної безпеки, процесу євроінтеграції, проблем, які виникають у зв'язку з ним, вимагає використання різноманітних методів, які вживаються різними науками. У дисертації були використані наступні загальнонаукові та спеціальні методи:
на основі формально-логічних методів здійснено термінологічний аналіз, проводилися класифікації;
порівняльно-історичний метод дозволив осмислити процес євроінтеграції, виділити у ньому етапи, зрозуміти сучасний стан міжнародних відносин;
використання системного та структурно-функціонального методів дало можливість розкрити системну та інституційну організацію національної безпеки України, виділити її структурні елементи, показати функціональне призначення соціальних технологій у забезпеченні національної безпеки;
метод макрополітичного аналізу, націлений на дослідження глобальних політичних процесів і тенденцій, дозволив розкрити значення євроінтеграції для України, глобальні трансформації забезпечення безпеки в світі;
на основі мікрополітичного аналізу були виділені специфічні проблеми національної безпеки України, проведення політики євроінтеграції, що виникають у результаті, і визначені шляхи їх вирішення.
Наукова новизна отриманих результатів.
У ході дослідження соціально-технологічного забезпечення національної безпеки України в умовах реалізації політики євроінтеграції було отримано наступні результати:
отримало подальший розвиток положення, про те, що забезпечення національної безпеки повинне здійснюватися за рахунок гармонійного поєднання безпеки держави й особи; безумовний пріоритет одного з цих напрямів безпеки веде до політичних і соціальних деформацій, які знижують рівень національної безпеки загалом;
на основі аналізу забезпечення національної безпеки у сучасному світі, вперше було запропоновано розуміння суверенітету держави як інструменту забезпечення національної безпеки, що визначає той факт, що держава може поступатися частиною суверенітету для більш повного забезпечення національної безпеки;
показано, що в даний час у Європейському Союзі створено систему ухвалення рішень, яка дозволяє за рахунок створення ефективних наднаціональних органів істотно підвищити рівень національної безпеки держав-членів;
на основі розуміння того, що здійснення політики євроінтеграції вимагає масштабних трансформацій політико-правових, економічних, соціальних інститутів, що може призвести до тимчасового зниження рівня національної безпеки, вперше розкрито роль соціальних технологій у забезпеченні процесу євроінтеграції в Україні;
обґрунтовані основні напрями застосування соціальних технологій, які забезпечують національну безпеку України при здійсненні процесу євроінтеграції: регіональна політика і трансгранична співпраця, політика у сфері науки і освіти, підвищення рівня толерантності в українському суспільстві;
отримало подальший розвиток дослідження процесів трансграничної співпраці, внаслідок чого обґрунтовано положення про дану співпрацю як технологію забезпечення національної безпеки в процесі євроінтеграції України;
вперше запропоновано комплекс соціально-технологічних заходів, направлених на забезпечення національної безпеки України в умовах євроінтеграції у сфері освіти, який покликаний понизити «витік мізків», сприяти впровадженню в українську систему освіти передових досягнень європейської науки;
вперше обґрунтовано положення про необхідність застосування соціальних технологій підвищення рівня толерантності для забезпечення процесу євроінтеграції і запобігання виникненню погроз національній безпеці України.
Практичне значення отриманих результатів. Результати, отримані у даному дослідженні, можуть бути використані як у практичному, так і у теоретичному плані. Дисертаційна робота має насамперед практичний характер, який полягає у застосовності досягнутих результатів у сфері соціально-технологічного забезпечення національної безпеки. Практичне значення роботи полягає в аналізі можливостей застосування соціальних технологій для забезпечення національної безпеки України, визначенні напрямів соціально-технологічного забезпечення політики євроінтеграції, пропозиції конкретних соціальних технологій, направлених на недопущення зниження рівня національної безпеки при реалізації політики євроінтеграції в Україні. Матеріали і результати дисертаційного дослідження також можуть бути використані при викладанні навчальних дисциплін «Політологія» і «Соціологія», для розробки навчальних курсів «Національна безпека України», «Політика євроінтеграції в Україні», підготовці навчальних посібників, монографічних досліджень у галузях політичної науки.
Особистий внесок здобувача. Всі публікації за темою дисертації написані самостійно.
Апробація результатів дисертаційного дослідження.
Основні положення, аналітичні узагальнення й висновки дисертаційного дослідження відображені у наукових статтях, докладалися й обговорювалися на засіданні кафедри політичних наук і соціології Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського, Міжнародній науковій конференції «Суспільна дипломатія, неурядові організації та еволюція міжнародних відносин у XX - XXI століттях» (Ялта, Лівадійський палац-музей, 15-17 лютого 2007 р.), Міжнародній конференції «Сучасний світовий порядок та інтеграційні процеси на пострадянському просторі» (Ялта, Лівадійський палац-музей, 5-9 лютого 2008 р.).
Публікації.
За темою дисертації опубліковано 6 робіт, з них 4 - у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, 2 – тези доповідей на наукових конференціях.
Структура дисертації.
Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний об'єм дисертації складає 190 сторінок, список використаних джерел включає 232 найменування на 22 сторінках.
Введение к работе:
Актуальність дослідження, проведеного у дисертації, обумовлена викликами, з якими довелося зіткнутися молодій українській державі на початку третього тисячоліття. Ці виклики пов'язані із трансформаціями системи міжнародних відносин, необхідністю інтегруватися у міждержавні об’єднання, проведенням реформування політичних, економічних, соціальних інститутів, зокрема обумовленого участю України в інтеграційних процесах. Ці виклики істотним чином позначаються на рівні забезпечення національної безпеки. Не дивлячись на те, що стратегічний курс України на євроінтеграцію зрештою позитивно позначиться на рівні її національної безпеки, положенні України у світі на деяких етапах євроінтеграційного процесу можливе виникнення проблем та кризових ситуацій, зниження національної безпеки.
Сучасну Україну справедливо вважають транзитивною державою. Реформування політичних, економічних, соціальних інститутів у нашій країні є нагальною потребою. Особливо актуальні трансформації, пов'язані головними тенденціями у системі міжнародних відносин, із здійсненням процесу євроінтеграції. Проте видно, що трансформація системи у процесі її здійснення знижує рівень стійкості системи. Стосовно держави це означає послаблення національної безпеки, виникнення нових загроз. Тому в умовах здійснення реформ, спрямованих на виконання вимог, що виставляються до України як до держави, яка прагне досягти членства в Європейському союзі, особливої актуальності набуває дослідження механізмів, здатних забезпечити необхідний рівень національної безпеки України в умовах здійснення політики євроінтеграції.
Процес становлення української держави, зміцнення її положення у системі міжнародних відносин часто супроводжується різноманітними кризами, які нерідко серйозно позначаються на рівні забезпечення національної безпеки. Але, як відомо, криза не є чимось, що призводить до розпаду системи. Кризи нерідко оголяють ті або інші недоліки розвитку та роблять можливим їх виправлення. Аналіз причин кризи, вивчення шляхів її протікання дає можливість застосування технологічного підходу до управління політичними, соціально-економічними, соціокультурними процесами. Проте криза, якщо не займатися аналізом її причин, пошуком шляхів її вирішення, реалізацією заходів, направлених на подолання кризових явищ, може призвести до руйнування системи. Тому, очевидно, що існуючі кризи у політичній, соціальній, економічній галузях вимагають реалізації у нашій країні комплексних заходів, які повинні забезпечити внутрішню і зовнішню безпеку держави.
Все це обумовлює необхідність активного впровадження у систему національної безпеки України соціально-технологічного її забезпечення. Відомо, що за допомогою тих або інших соціальних технологій можна запобігати й вирішувати соціальні конфлікти, оптимізувати політичні та соціально-економічні процеси, знижувати рівень соціальної напруженості, ухвалювати оптимальні й ефективні управлінські рішення, перешкоджати негативним тенденціям розвитку та стимулювати позитивні. Успішне і технологічно ефективне управління державою є запорукою її успіху на міжнародній арені, заняття гідного місця в актуальних міжнародних процесах. Таким чином, вирішення проблеми забезпечення національної безпеки в умовах проведення політики євроінтеграції, мінімізації можливих негативних наслідків багато у чому лежить у площині відповідним чином спрямованій на реалізацію соціальних технологій. Що обумовлює необхідність вивчення можливостей їх впровадження, напрямів реалізації та зв'язку з національною безпекою України.
Ступінь наукової розробки проблеми.
Проблеми забезпечення національної безпеки, у тому числі й у контексті міжнародних відносин та реалізації інтеграційних процесів у сучасному світі представлені у роботах таких західних дослідників як З.Бжезінського, В.Бузана, А.Волферса, А.Картера, Д.Кауффмана, Г.Моргентау, Ч.Мура, К.Ноора, П.Хата, та ін. Серед досліджень українських учених треба зазначити роботи А.Бєлова, В.Беха, В.Богдановича, О.Бодрука, В.Вагапова, О. Габрієляна, В.Горбуліна, О.Гончаренка, О.Даніляна, А.Дзьобаня, А. Качинського, В.Кременя, В.Ліпкана, Е.Лісицина, П. Лісовського, О.Літвіненка, О.Маначинського, О.Палія, Б.Парахонського, С.Пірожкова, Г.Ситника, С.Федуняка, М.Хилько, І.Храбана, С.Юрченко.
Вивченню процесів євроінтеграції, проблемам інтеграції України та інших пострадянських держав, у європейські структури присвячені дослідження західних політологів Ж.Атталі, Д.Ачесона, Д.Гегена, Г.Киссинджера, М.Майєра, Дж.Маршалла, Д.Сиджанськи, А.Сміта, А.Томпсона, В.Фрідмана, Х.Хасфорда, Т.Еріксена, українських учених О.Артамонової, М.Баймуратова, А.Делінського, І.Ілько, Р.Калітчика, О.Ковальової, В.Копійки, О.Палія, О.Полторацького, І.Студенникова, С.Федуняка, І.Храбана.
У сучасному українському і російському суспільствознавстві проблеми соціальних та політичних технологій досліджували В.Бебик, М.Бірюкова, Д.Видрін, В.Воронкова, К.Гаджиєв, В.Дудченко, В.Демченко, Л.Дятченко, В.Євстаф’єв, В. Іванов, Ф.Кирилюк, В.Князєв, О.Максимов, Е.Малкін, В. Матвієнко, І.Молодих, В.Патрушев, В.Подшивалкіна, А.Пойченко, В.Полторак, Г.Почепцов, Ю.Сурмін, Е.Сучков, О.Токовенко, Н.Туленков, В.Якунін та ін.
Серед зарубіжних дослідників, які внесли вагомий внесок до розробки теорії соціальних та політичних технологій необхідно передусім назвати Х.Арендт, Р.Арона, П.Бергера, П.Бурд’є, С.Лема, Н.Лумана, М.Маркова, К.Поппера, М.Стефанова, Ю.Хабермаса, Ф.Хайєка, Ж.Еллюля тощо.
Таким чином, проблему забезпечення національної безпеки України, здійснення процесів євроінтеграції, застосування соціальних технологій досить широко представлено у науковій літературі. Проте необхідно визнати, що органічне об'єднання даної проблематики, що має прикладну спрямованість, залишається мало вивченим як у вітчизняній, так і зарубіжній політичній науці. Не дослідженими залишаються й можливості об'єднання теорії міжнародних відносин із дослідженнями у галузі політичних та соціальних технологій.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано на кафедрі політичних наук і соціології Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського відповідно до комплексної теми кафедри політичних наук і соціології Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського «Регіональна політика: проблеми соціального капіталу» номер державної реєстрації № 0106U008460
Мета і завдання дослідження.
Метою даної дисертаційної роботи є дослідження проблем і загроз національної безпеки України, що виникають у процесі євроінтеграції та можливостей застосування соціальних технологій для мінімізації даних погроз.
Для досягнення даної мети у процесі дослідження вирішувалися наступні завдання:
дослідити сутність феномену національної безпеки, співвідношення національної та міжнародної безпеки у сучасному світі;
розкрити системну організацію політики забезпечення національної безпеки у сучасній Україні;
вивчити процес євроінтеграції в історичній перспективі та її сучасному стані;
проаналізувати співвідношення забезпечення національної безпеки та євроінтеграції;
показати проблеми національної безпеки України при здійсненні процесу євроінтеграції;
розкрити роль соціальних технологій у забезпеченні національної безпеки та можливості їх застосування для більш успішної євроінтеграції України;
розробити напрями соціально-технологічного забезпечення національної безпеки України з урахуванням впливу євроінтеграційних процесів;
запропонувати конкретні соціальні технології, направлені на мінімізацію негативних наслідків євроінтеграції для національної безпеки України.
Об'єктом дослідження є національна безпека України у процесі євроінтеграції.
Предметом дослідження – соціально-технологічне забезпечення національної безпеки України в умовах реалізації політики євроінтеграції.
Методи дослідження.
Вивчення багатогранних аспектів національної безпеки, процесу євроінтеграції, проблем, які виникають у зв'язку з ним, вимагає використання різноманітних методів, які вживаються різними науками. У дисертації були використані наступні загальнонаукові та спеціальні методи:
на основі формально-логічних методів здійснено термінологічний аналіз, проводилися класифікації;
порівняльно-історичний метод дозволив осмислити процес євроінтеграції, виділити у ньому етапи, зрозуміти сучасний стан міжнародних відносин;
використання системного та структурно-функціонального методів дало можливість розкрити системну та інституційну організацію національної безпеки України, виділити її структурні елементи, показати функціональне призначення соціальних технологій у забезпеченні національної безпеки;
метод макрополітичного аналізу, націлений на дослідження глобальних політичних процесів і тенденцій, дозволив розкрити значення євроінтеграції для України, глобальні трансформації забезпечення безпеки в світі;
на основі мікрополітичного аналізу були виділені специфічні проблеми національної безпеки України, проведення політики євроінтеграції, що виникають у результаті, і визначені шляхи їх вирішення.
Наукова новизна отриманих результатів.
У ході дослідження соціально-технологічного забезпечення національної безпеки України в умовах реалізації політики євроінтеграції було отримано наступні результати:
отримало подальший розвиток положення, про те, що забезпечення національної безпеки повинне здійснюватися за рахунок гармонійного поєднання безпеки держави й особи; безумовний пріоритет одного з цих напрямів безпеки веде до політичних і соціальних деформацій, які знижують рівень національної безпеки загалом;
на основі аналізу забезпечення національної безпеки у сучасному світі, вперше було запропоновано розуміння суверенітету держави як інструменту забезпечення національної безпеки, що визначає той факт, що держава може поступатися частиною суверенітету для більш повного забезпечення національної безпеки;
показано, що в даний час у Європейському Союзі створено систему ухвалення рішень, яка дозволяє за рахунок створення ефективних наднаціональних органів істотно підвищити рівень національної безпеки держав-членів;
на основі розуміння того, що здійснення політики євроінтеграції вимагає масштабних трансформацій політико-правових, економічних, соціальних інститутів, що може призвести до тимчасового зниження рівня національної безпеки, вперше розкрито роль соціальних технологій у забезпеченні процесу євроінтеграції в Україні;
обґрунтовані основні напрями застосування соціальних технологій, які забезпечують національну безпеку України при здійсненні процесу євроінтеграції: регіональна політика і трансгранична співпраця, політика у сфері науки і освіти, підвищення рівня толерантності в українському суспільстві;
отримало подальший розвиток дослідження процесів трансграничної співпраці, внаслідок чого обґрунтовано положення про дану співпрацю як технологію забезпечення національної безпеки в процесі євроінтеграції України;
вперше запропоновано комплекс соціально-технологічних заходів, направлених на забезпечення національної безпеки України в умовах євроінтеграції у сфері освіти, який покликаний понизити «витік мізків», сприяти впровадженню в українську систему освіти передових досягнень європейської науки;
вперше обґрунтовано положення про необхідність застосування соціальних технологій підвищення рівня толерантності для забезпечення процесу євроінтеграції і запобігання виникненню погроз національній безпеці України.
Практичне значення отриманих результатів. Результати, отримані у даному дослідженні, можуть бути використані як у практичному, так і у теоретичному плані. Дисертаційна робота має насамперед практичний характер, який полягає у застосовності досягнутих результатів у сфері соціально-технологічного забезпечення національної безпеки. Практичне значення роботи полягає в аналізі можливостей застосування соціальних технологій для забезпечення національної безпеки України, визначенні напрямів соціально-технологічного забезпечення політики євроінтеграції, пропозиції конкретних соціальних технологій, направлених на недопущення зниження рівня національної безпеки при реалізації політики євроінтеграції в Україні. Матеріали і результати дисертаційного дослідження також можуть бути використані при викладанні навчальних дисциплін «Політологія» і «Соціологія», для розробки навчальних курсів «Національна безпека України», «Політика євроінтеграції в Україні», підготовці навчальних посібників, монографічних досліджень у галузях політичної науки.
Особистий внесок здобувача. Всі публікації за темою дисертації написані самостійно.
Апробація результатів дисертаційного дослідження.
Основні положення, аналітичні узагальнення й висновки дисертаційного дослідження відображені у наукових статтях, докладалися й обговорювалися на засіданні кафедри політичних наук і соціології Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського, Міжнародній науковій конференції «Суспільна дипломатія, неурядові організації та еволюція міжнародних відносин у XX - XXI століттях» (Ялта, Лівадійський палац-музей, 15-17 лютого 2007 р.), Міжнародній конференції «Сучасний світовий порядок та інтеграційні процеси на пострадянському просторі» (Ялта, Лівадійський палац-музей, 5-9 лютого 2008 р.).
Публікації.
За темою дисертації опубліковано 6 робіт, з них 4 - у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, 2 – тези доповідей на наукових конференціях.
Структура дисертації.
Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний об'єм дисертації складає 190 сторінок, список використаних джерел включає 232 найменування на 22 сторінках.
Комментарии
Отправить комментарий